Митчиня Василина Буряник про успішну художню освіту, цікавість до людського тіла та сміливість називати речі своїми іменами

Василина Буряник з дитинства живе між двома світами, внутрішнім світом ідей та зовнішнім матеріальним. Дивлячись на її концептуальне інституційне мистецтво, можна сміливо заявити: митчиня знає секрет, як поєднювати ці два світи у процесі творення.

У її руках найчастіше працює поліестер. Митчиня каже, що цей матеріал дуже пластичний та витривалий. Якось, для роботи "Червона лінія", вона "перетворювала" його на людські м'язи. Також у своїй творчості вона неодноразово демонструє глядачеві, що будова людини не просто взаємопов'язана, а взаємозалежна зі рослинами, зі світом природи.

Тонка душа сенсорика іноді приводить Василину до певних передбачень. Як от трапилось з роботою "Мої костюми (для носіння на території Геноциду, та поза її межами)", що була створена ще задовго до тої самої зустрічі в Овальному  ...